Наш факультет починає свою історію з моменту створення Харківського Національного університету імені В.Н. Каразіна, 17 січня 1805 року. Саме тоді на відділенні фізичних та математичних наук було створено кафедру теоретичної та експериментальної фізики, а в 1824 році - кафедру астрономії.
На фізичному факультеті засновано та активно розвиваються всесвітньо відомі наукові школи теоретичної фізики, фізики твердого тіла, фізики низьких температур, магнетизму, фізики реального кристалу, фізичної оптики, фізики Сонячної системи.
У різні роки на факультеті працювали відомі у всьому світі вчені, наприклад: лауреат Нобелівської премії академік Л.Д. Ландау, академік І.М. Ліфшиць - які були засновниками наукової школи теоретичної фізики.
Випускники фізичного факультету відомі практично в усіх науково-дослідних та навчальних закладах нашого міста та України, мають можливість продовжувати навчання та працювати в майбутньому в навчальних та наукових закладах Польщі, Словаччини, Німеччини, Ізраїлю, Англії, Канади, США та багатьох інших держав.
Як зазначає Ілон Маск: «Мислення категоріями фізики - найкраща база для осягнення речей, незрозумілих інтуїтивно». І ми розуміємо, що багато гостей нашої сторінки це для себе вже з’ясували. А якщо ви молоді, маєте ще сумніви, з якою професією пов’язати своє майбутнє, то звертаємося саме до Вас.
Шановні абітурієнти! Фізичний факультет радий поповненню нашої дружньої сім’ї новими студентами, які бажають отримати класичну університетську освіту. Упевнені, що диплом фізичного факультету - це не кінцевий результат, а, навпаки, початок великого шляху, насиченого гідною роботою, творчими пошуками, цікавими подіями, подорожами, зустрічами.
Зичимо вам успіху разом з нами саме на цьому шляху!!!
Історія факультету
Історія фізичного факультету починається з часу відкриття в 1805 р. Харківського університету. Однією з кафедр відділення фізичних і математичних наук була кафедра теоретичної і дослідної фізики. Першим її завідувачем був серб А. І. Стойкович. Серед його учнів якого був і В. С. Комлишинський, що очолив кафедру фізики в 1813 р. Він першим захистив докторську дисертацію з фізики в університеті, протягом 35 років проводив навчальну і просвітню діяльність. Перші дослідження, тісно пов'язані з практичними питаннями, розпочав петербуржець В.І. Лапшин, до якого перейшло завідування об'єднаною кафедрою фізики і фізичної географії в 1839 р. Він вперше здійснив електричне освітлення деяких вулиць м. Харкова, провів знамениті публічні гальванічні досвіди, працював над проектом міського водогону. Потім кафедрою знову завідували випускники Харківського університету: Ю.І. Морозов (1864-1867 р.р.), праці якого стосувалися питань фізичної географії і метеорології, А.П. Шимков (1867-1899 р.р.) і О.К. Погорілко (1900 р.). З 1880 р. на кафедрі фізики працював М.Д. Пильчиков, який також був випускником Харківського університету. Це був талановитий учений, геніальний винахідник, новатор, прекрасний лектор, популяризатор науки, який поєднував у своїх працях експериментальний підхід з теоретичним. Він опублікував близько 100 наукових праць з різних галузей фізики, розробив низку нових фізичних приладів. М.Д. Пильчиков був одним з перших дослідників Курської магнітної аномалії, членом міжнародних наукових товариств, неодноразово представляв університетську науку на міжнародних конференціях. З 1904 р. на чолі кафедри фізики стояв випускник Казанського університету О.П. Грузинцев, який займався суспільною діяльністю, читав публічні лекції з фізики, написав курси експериментальної і теоретичної фізики, надрукував велику кількість наукових праць. З 1914 р. по 1921 р. эавідувачем кафедри фізики був блискучий учений і організатор науки Д.А. Рожанський - випускник Петербурзького і Берлінського університетів, який заснував першу наукову школу радіофізиків у Харківському університеті. З 1914 р. протягом 5 років на кафедрі фізики працював Т.П. Кравець, визначний вчений, випускник Московського університету. Поряд з науково-педагогічною роботою він займався організаційною діяльністю, був широко освіченим фізиком, чудовим лектором, вивчав історію фізики. Таким чином, за весь дореволюційний період розвитку фізики в Харківському університеті В.І. Лапшин, М.Д. Пильчиков, О.П. Грузинцев, Д.А. Рожанський і Т.П. Кравець залишили помітний слід у науці. У той же час і викладання загального курсу фізики проводилось на дуже високому науково-методичному рівні: був створений загальний фізичний практикум, були введені спецкурси, фактично з'явилися спеціалізації з різних напрямків фізики. Якщо в 1805 р. кафедра фізики складалася з чотирьох осіб (завідувач кафедри, його помічник - ад'юнкт, доглядач кабінету й інструментальний майстер), то в 1916 р. вона нараховувала вже, крім лаборантів, 13 співробітників. Новий етап розвитку фізичної науки в Харківському університеті розпочався після відновлення університету в 1933 р., коли Харківський державний університет був створений на базі Фізико-хіміко-математичного інституту і Педагогічного інституту профосвіти, що були прямими спадкоємцями старого Університету. З 1 жовтня 1933 р. відновив роботу фізико-математичний факультет, деканом якого став український фізик професор А.В. Желеховський - автор першого підручника з курсу загальної фізики українською мовою. Він же був одним з керівників ініціативної групи харківських фізиків і безпосереднім учасником створення в м. Харкові Українського фізико-технічного інституту (УФТІ). З цього часу до складу фізичного відділення фізмату входили вже чотири кафедри. «Кафедру експериментальної фізики у 1933-1935 рр. очолював проф. А.В. Желеховський. У 1935 р. на факультет прийшов проф. Л.Д. Ландау. Протягом двох семестрів у 1936 році він був завідувачем кафедри експериментальної фізики. Л.Д. Ландау розпочав свою діяльність на кафедрі з викладання курсу загальної фізики, а потім приступив до створення і читання свого знаменитого курсу теоретичної фізики.» |
У цей період вийшов з друку перший том курсу теоретичної фізики "Механіка" (написаний разом з Л. М. Пятигорським) і був завершений другий том "Статистична фізика", написаний у співавторстві з Є.М. Ліфшицем. Л.Д. Ландау стимулював розвиток досліджень з теоретичної фізики в університеті. Завдяки його інтуїції і широті наукових інтересів, наукова тематика кафедри охоплювала найбільш актуальні напрямки теоретичної фізики, які мали зв'язок з конкретним експериментальними дослідженнями. Зусиллями Л.Д. Ландау була створена Харківська школа фізиків-теоретиків. | ||
Кафедрою теоретичної фізики спочатку завідував проф. Л.В. Розенкевич - представник ленінградської школи фізиків, який прибув у м. Харків з першою групою майбутніх "уфтінців". Він надрукував разом з Л.Д. Ландау та Є.М. Ліфшицем задачник з теоретичної фізики. З 1940 р. кафедрою теоретичної фізики керував проф. О.І. Ахієзер, а в період 1943-1944 рр. - професор В.Л. Герман. |
|
А.С. Мільнер |
На чолі кафедри магнітних вимірів став проф. Д.С. Штейнберг, під керівництвом якого проводились дослідження феромагнітних матеріалів. |
|
І.М. Ліфшиць |
Створення УФТІ вплинуло на розвиток фізики в Харківському університеті. З його виникненням відбулася зміна змісту навчальної, наукової й організаційної роботи кафедри, спрямованої на підготовку фізиків, основним споживачем яких став цей інститут. Багато вчених з УФТІ розпочали викладання фундаментальних і спеціальних курсів студентам університету, а викладачі університету взяли активну участь у роботі його лабораторій. Завдяки використання матеріальної бази УФТІ розширити і поглибити наукові дослідження в університеті, розгорнути підготовку наукових кадрів вищої кваліфікації. Разом з Л.В. Шубніковим, Л.Д. Ландау, Є.М. Ліфшицем, І.М. Ліфшицем, О.І. Ахієзером, Л. В. Розенкевичем і Б.Я. Пінесом в університет прийшли І.Я. Померанчук, А.К. Кікоін, А.С. Компанієць, М. Руеман, К.Д. Синельников, А.К. Вальтер, В.С. Горянський, Є.С.Боровик та інші вчені, які стали гордістю вітчизняної науки. |
У період 1937-1941 р.р. факультеті були захищені 3 докторські і 13 кандидатських дисертацій, що перевищувало кількість захищених дисертацій за період 1805-1917 р.р. Завдяки бурхливому розвитку науки в 30-і роки Харківський університет перетворився в один із найкращих учбово-наукових центрів з фізики. Під час Великої Вітчизняної війни в університеті, евакуйованому в м. Кзил-Орду, фізика була представлена тільки однією кафедрою, якою керував проф. К.Д. Синельников, але наукові дослідження на ній інтенсивно продовжувалися в різних галузях фізики. Після війни значно зросли потреби у фізиках, у зв'язку з чим на фізико-математичному факультеті у 1948 р. було засновано відділення ядерної фізики, а в 1952 р. в університеті був створений радіофізичний факультет. |
|
К.Д. Синельников |
Перехід університету в нову будівлю дав можливість до 1962 р. перетворити фізико-математичний факультет на три факультети: фізичний, механіко-математичний і фізико-технічний. З цього часу починається новий період у розвитку фізичного факультету, виникають нові наукові напрямки наукових досліджень, нові кафедри і лабораторії. Незважаючи на відтік фахівців-фізиків у нещодавно створені нові науково-дослідні інститути (Фізико-технічний інститут низьких температур АН УРСР, Інститут радіоелектроніки АН УРСР, Науково-виробдниче об’єднання «Інститут монокристалів»), наукові школи факультету продовжували розвиватися, поповнюючи відділи нових установ і традиційного споживача — Український фізико-технічний інститут молодими кадрами випускників фізичного факультету. Усупереч формальним перешкодам, фізичний факультет намагався підтримувати тісні контакти з академічними інститутами, залучаючи до викладання та керівництва науковими дослідженнями студентів і аспірантів провідних фахівців з цих установ на умовах сумісництва та погодинної оплати. У 1962 році фізичний факультет налічував 6 кафедр. |
Найбільшою з них була кафедра експериментальної фізики, яку очолював майбутній член-кореспондент НАН України В. Г. Хоткевич (він же був першим деканом фізичного факультету, а пізніше став ректором університету). Взаємодія з Фізико-технічним інститутом Фізики низьких температур АН УРСР привела до того, що у 1979 році з кафедри експериментальної фізики на основі відповідної спеціалізації виділилася кафедра фізики низьких температур, яку очолювали В. Г. Хоткевич, а після нього М. О. Оболенський. Зараз цю кафедру очолює професор Вовк Р. В.. Кафедру експериментальної фізики очолювали: академік АН УРСР Вєркін Б.І. (у 1979-1982 рр.), професор Андронов В. М. (у 1982-2001 рр.), професор В. П. Лебедєв (у 2001-2013 рр.). У даний час кафедру експериментальної фізики очолює професор Пойда В. П. На чолі кафедри статистичної фізики і термодинаміки стояв академік І.М. Ліфшиць - продовжувач широко відомої наукової школи фізиків-теоретиків, соратник Л.Д. Ландау. Основним науковим напрямком кафедри були дослідження у галузі теорії конденсованого стану. |
|
В.Г. Хоткевич |
У 1968 р., після смерті Л.Д. Ландау, І.М. Ліфшиць був запрошений на його посаду в ІФП АН СРСР. З того часу кафедрою статистичної фізики і термодинаміки завідували його найближчі учні і співробітники: Л.С. Гуліда (1969-1973 р.р.), І.І. Фалько (1973-1979 р.р.), Л.Є. Паргаманик (1979-1981 р.р.), В.В. Ульянов (1981-1993 р.р.). В ті роки на кафедрі працювали також відомі теоретики: М.І. Каганов, А.М. Косевич, М.Я. Азбель, Е.А. Канер, В.М. Цукерник, В.Г. Пісчанський, Д.Г. Долгополов, В.І. Пересада, В.П. Галайко, В.І. Герасименко, А.В. Свидзинський. З 1979 р. у ця кафедра стала називатися кафедрою теоретичної фізики, оскільки на той час вона готувала фахівців і проводила наукову діяльність практично з усіх розділів теоретичної фізики. В 1993 р. кафедру очолив проф. О.М. Єрмолаєв. З червня 2013 в.о. завідувача кафедри теоретичної фізики став учень О.М. Єрмолаєва доц. Г.І. Рашба. |
Кафедру фізики твердого тіла очолював проф. Б.Я. Пінес, з ім'ям якого пов'язане створення наукових шкіл експериментаторів у галузі фізики твердого тіла, фізичної теорії спікання, нових методів рентгеноструктурних і електронографічних досліджень. Після смерті Б.Я. Пінеса в 1968 р., цією кафедрою протягом багатьох років керував його учень проф. А.Ф. Сіренко. З 1994 р. її очолює проф. 3.З. Зиман. |
|
Я.Є. Гегузін | М.П. Барабашов |
оптики, кафедра фізики кристалів. Кафедру фізичної оптики у різні роки очолювали професори Шкляревський І. М., Милославський В. К., Агєєв Л. О. У даний час цю кафедру тимчасово очолює профессор Галунов М.З. Кафедру фізики кристалів, яку створив професор Гегузін Я. Є., з 1988 року очолював доцент Кібець В. І. Зараз завідувачем кафедри фізики кристалів є академік НАН України Гриньов Б. В. Ще дві кафедри ввійшли до складу фізичного факультету: кафедра вищої математики; кафедра астрономії. Кафедру вищої математики очолювали доценти Агранович З. С., Дубовой В. К. У даний час її очолює доцент Чібісов Д.В. Кафедру астрономії очолювали академік Барабашов М. П. та професор Александров Ю. В., зараз її очолює член-кореспондент НАН України, професор Шкуратов Ю. Г. |